Криваве полювання в Харкові (частина друга). Райнiн

Доля інших учасників стрілянини виявилася більш фатальною.

Спочатку в машині швидкої допомоги від кулі, яка прошила легеневу артерію, помер 40-річний харків’янин Володимир Борох на прізвисько ”Тайсон”.

А згодом, внаслідок вибуху гранати, біля Південного вокзалу розпрощався із життям і його вбивця — колишній мешканець міста Горлівка Донецької області 47-річний Олексій Титов.

Достойників, яким випало стати героями цієї саги, об’єднують наявні у їх життях проблеми с законом. Зокрема, Титов відбував покарання за спробу зухвалого вбивства в 90-х на території міста Горлівка “авторитетів” із так званого “єнакієвського угрупування” — Валентина та Василя Костікових на прізвисько ”Одинаковые”.

Ісаков не має судимостей, хоча й неодноразово притягувався до відповідальності та виступав фігурантом проваджень, кваліфікованих за статтями про вимагання, хуліганські дії та зброю тощо.

Майстер спорту з боксу Борох був засуджений, але звільнений в залі суду у темній справі щодо викрадення навесні 2013 року велелюбного британця Стіва Беліса.

Тож не дивно, що саме за “кримінальну ниточку” вхопилися правоохоронці, намагаючись з’ясувати мотиви та всіх причетних до бійні. Втім, як нерідко буває в Україні, на це наклалося одразу декілька “політичних відбитків”.

Річ в тім, що загиблого “Тайсона” планували залучити у якості свідка захисту в іншому резонансному провадженні — щодо вбивства навесні 2017 року в центрі Києва колишнього депутата Державної Думи Російської Федерації Дениса Вороненкова.

За інформацією Dетектив-Info, в суді Борох мав розповісти відомі йому обставини цього злочину. Покази “Тайсона” начебто мали використати у якості доказів невинуваності цивільного чоловіка його сестри Наталії — Олександра Лося, якого обвинувачують в пособництві розстрілу Вороненкова.

Олександр Лось (ліворуч) та Володимир Борох в Дніпропетровському СІЗО

Дійсно відомо, що Бороха та Лося разом затримували по даній справі влітку 2017 року. Окрім того, чоловіки з часів спільного перебування у стінах Дніпропетровського СІЗО були знайомі із іншим фігурантом “справи Вороненкова” — оголошеним у розшук представником “правого руху” Юрієм Левенцем на прізвисько “Хантер” (що за версією слідства начебто й підшукав кілера Павла Паршова для вбивства екс-депутата Держдуми та залучив у якості його водія Ярослава Тарасенка).

За життя Борох розповідав Dетектив-Info, що вже після оголошення Левенця в розшук навесні 2017 року він мав з ним зустріч. Де “Хантер” начебто обговорював із “Тайсоном” варіанти своїх подальших дій, але згодом зник з радарів…

Власне, через всі ці нюанси загибель Володимира Бороха відпочатку намагалися пов’язати із розстрілом Вороненкова. А коли за два тижні після смерті “Тайсона” на Житомирщині було вбито адвоката Лося — Святослава Пархоменка, ситуація заплуталася остаточно.

Втім, офіційно правоохоронці не ладні проводити паралелі між смертю юриста та родича його клієнта. Вони схиляються до того, що мала місце низка трагічних співпадінь, а насправді Святослав Пархоменко та Володимир Борох загинули внаслідок не пов’язаних між собою обставин. Ба більше — у випадку останнього кілер скоріше намагався вполювати не “Тайсона”, а його “роботодавця” Ісакова.

Dетектив-Info з’ясовував, до кого врешті-решт вивів слід вбивці Титова, хто і чому вже не вперше організовує замахи на “Боксера”, його поплічників та інших знакових особистостей Харкова, а також як із цим пов’язані представники влади, місцеві кримінальні авторитети та “вимушені переселенці” з донецького регіону.

 

Харківські розклади”

За точку відліку цієї розповіді варто взяти події, що розпочалися після втечі Віктора Януковича навесні 2014 року на Донбасі. Наслідками масових заворушень та військового протистояння тут стало не тільки захоплення представниками угрупування так званої “ДНР” на суттєвій частині регіону офіційних владних інституцій, а й суттєва міграція у кримінальному середовищі.

Як результат, деякі відомі у вузькому колі достойники перебралися з окупованої території на підконтрольну офіційному Києву місцевість. У нашому випадку мова, серед інших, піде про керманича Української ліги боксерських клубів та президента федерації боксу міста Єнакієве Володимира Манукяна, який обрав у якості нової резиденції Харків.

Володимир Манукян (позначений на фото стрілками)

Подейкують, що поява очолюваного ним “десанту з Донбасу” саме на батьківщині філософа Григорія Сковороди була “санкціонована” представниками влади. Нібито “зелене світло” ці державні мужі надали “донецькому криміналітету”, аби за його допомогою схилити шальки терезів на свою користь у процесі перерозподілу сфер впливу безпосередньо на Харківщині.

Опосередковано цей факт визнавав навіть міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Влітку 2016 року він заявив журналістам, що в Харкові дійсно “активізувалися” два угрупування на чолі із Володимиром Манукяном та раніше засудженим до 12 років позбавлення волі за скоєння вбивства (відбував покарання в колонії Донецька) Вадимом Казарцевим на прізвисько ”Князь”.

Сергій Стороженко та Вадим Казарцев

Керманич МВС натякав, що ці “хлопці” начебто діяли “під дахом” міського голови Генадія Кернеса і верхівки ОДА, яку на той час очолював Ігор Райнін. Останній закиди про зв’язок із кримінальними елементами рішуче відкидав. Тим не менш, саме за часів його губернаторства на Харківщині загострився конфлікт між певними групами достойників, яких використовували у власних маніпуляціях представники політичних кланів з оточення Геннадія Кернеса, Ігоря Райніна, Сергія Стороженка, тощо. Кожен із них на певних етапах намагався вести власну гру, але згодом карти перемішалися.

 

Війна за перерозподіл впливу

Вважається, що відпочатку статус-кво був такий, що “Князь” підтримував тісні стосунки із на той час радником губернатора Стороженком, а Манукян орієнтувався особисто на Райніна. Втім подальша активність, яку розвинули на Харківщині “донецькі переселенці”, призвела до конфлікту із місцевими “господарями життя”. Подейкують, що у якості того, хто мав вказати на місце “знахабнілим мігрантам” Казарцев обрав Георгія Ісакова, що свого часу був наближений до вбитого восени 2016 року засновника організації “Оплот” Євгена Жиліна.

Той факт, що саме на “Боксера” у якості керманича акції залякування припав вибір з боку “Князя” не викликав сутєвого подиву в знавців “харківських розкладів”. Справа в тому, що за останні роки Ісаков зажив собі слави “фахівця” із здійснення акцій так званої “прямої дії” на кшталт рейдерських захоплень підприємств. А серед тих, хто не гребував користуватися його “послугами”, найчастіше згадували прізвища все того ж Казарцева та Владислава Безрука, відомого у певних колах як “Мамонт” та керівник фірми ”Легіон”.

На початку 2016 року між “донецькими” та “місцевими” розпочинається гостра фаза боротьби за сфери впливу, свідками чого стали шоковані відвідувачі та персонал п’ятизіркового готелю Kharkiv Palace. 14 січня того року тут за столиком на першому поверсі елітного закладу зібралися раніше засуджений за скоєнння розбійних нападів на Харківщині Рустам Кулік та трійка уродженців Донецької області. Ними виявилися Олександр Каращенко на прізвисько “Саша”, Роман Глацьких та “права рука” Манукяна — президент Донецької ліги боксерських клубів Олександр Маврін, відомий у певних колах як ”Мантус”.

Володимир Манукян (по центру) та Олександр Маврін (праворуч)

Олександр Маврін нагороджує юного боксера

Бесіду чоловіків перервала несподівана поява у стінах готелю трьох десятків молодиків у спортивному одязі, чиї обличчя були частково приховані капюшонами. Ці “спортсмени” обступили “Мантуса” та Ко з боків, а після нетривалого обміну репліками почали нещадно лупцювати поплічників Манукяна.


Побиття Олександра Мавріна в харківському готелі

Олександр Маврін невдовзі після побиття

За фактом таких хуліганських дій зареєстрували кримінальне провадження, в межах якого й донині офіційно не було висунуто підозр будь-кому. Втім, як оперативники, так і представники “напівкримінальних” кіл зходилися на тому, що до побиття Мавріна причетні “легіонери” Безрука за безпосереднім керівництвом ”Боксера”.

Відповідь “донецьких” на таке “зухвальство” не забарилася: відтоді Харків періодично здригається від розлітаючихся містом уламків масштабної “кримінальної війни”.

 

Кривавий літопис

Саме її відлунням співрозмовники Dетектив-Info називають подальшу серію замахів на життя та вбивства осіб, які мали відношення до Ісакова. У їх скоєнні оточення “Боксера” вбачало “слід” людей Манукяна, а коли між Ісаковим та “Князем” пробігла чорна кішка — ще й руку останнього.

Зокрема, 22 листопада 2016 року на Ісакова було скоєно замах біля будинку 5/7 по вулиці Гаршина в Харкові, де він мешкав. Кілерами, що намагалися його застрелити та поранили, виявилися раніше неодноразово судимі земляк “Мантуса” Сергій Лаухін та донеччанин Абіб Мірзабеков.

Після затримання вони визнавали власну провину, але під час судового розгляду синхронно озвучили геть іншу версію. Згідно із нею, після чергового звільнення з місць відбуття покарання Мірзабекова та Лаухіна зустрів їх знайомий на ім’я Євген, який попросив їх прослідкувати за автівкою “Боксера” через те, що він начебто образив якусь дівчину. На машину Ісакова почепили трекер, визначивши його місцеперебування. Після чого Євген начебто вручив “приятелям” автомати Калашникова, запевнивши: набої в них холості (насправді це було не так), тож треба просто “полякати” ”Боксера”.

Ісаков відмовився свідчити у справі про замах на його життя. Вироком Київського райсуду Харкова Мірзабеков та Лаухін були виправдані за частиною звинувачень, які стосувалися спроби навмисного вбивства. Згодом таке рішення було скасоване в апеляції, й наразі справа слухається судом першої інстанції (обвинувачені — утримуються під вартою).

На відміну від цього випадку де-юре й досі не розкритими вважаються інші злочини, від яких згодом потерпіли поплічники “Боксера”. Мова йде про три резонансні випадки:

  • розстріл неподалік домівки власної співмешканки “авторитетного” бізнесмена Едуарда Аксельрода на прізвисько “Льопа” в листопаді 2017 року;
  • спроба вбивства “Мамонта” — Безрука біля спортклубу Yod восени 2018 року;
  • замахи на Дениса Бикова на прізвисько “Хам” та Володимира Бороха навесні поточного року.

Наразі обставини кожного із цих епізодів розслідуються в межах окремих кримінальних проваджень. Втім, оточення Ісакова вбачало у них спільний почерк і джерело походження проблем. Нібито за спробами знищити людей “Боксера” стоїть конгломерація з боку Манукяна та Казарцева.

За чутками, з “Князем” Ісаков начебто намагався знову налагодити стосунки й навіть особисто зустрічався. Втім, як засвідчив час, це не врятувало його від подальших неприємностей, що підготували йому вороги на 25 жовтня.

 

Кого вважають спільником вбивці Бороха та до чого тут велика політика

Того дня Ісаков, Биков та Борох мали зустріч із два комерсантами в кав’ярні супермаркету “Восторг” на вулиці Клочковській. Деякі ЗМІ та блогери вказували, що участь у цьому зібранні начебто брав і Олексій Титов.

Втім, це не відповідає дійсності — насправді кілер вичікував слушного часу, та не заходив у приміщення “Восторгу”. І тільки тоді, коли “Боксер” та “Тайсон” вийшли на вулицю та сіли у власну автівку, він підійшов до них з боку водія.

Встановлено, що Титов почепив собі бронежилет та був одягнений у чорний одяг, через що відпочатку Ісаков вважав буцімто до нього вчергове виникли питання у правоохоронних органів, або його хочуть затримати. Втім, за миттєвість геть інші наміри незнайомця стали зрозумілі, коли він направив пакет, всередині якого знаходився пістолет, у бік “Боксера”. Останній різко відкрив дверцята, й, здавалося, зірвав наміри кілера (у нього заклинило зброю)…

Після цього вже Борох та “Боксер” вихопили пістолети, та почали стріляти у їх кривдника. Останній не знітився, та в свою чергу повів щільний вогонь на ураження як Ісакова, так і “Тайсона”. Він будь-що намагався поцілити опонентів, й навіть зробив для цього маневр на автомобілі навколо парковки.

Надалі Титов покинув місце подій та підпалив автівку, за кермом якої пересувався. Стікаючи кров’ю, поранений кілер проїхався у громадському транспорті та опинився на лавці біля залізничного вокзалу. Коли через цю обставину на нього звернули увагу перехожі та покликали правоохоронців, стався вибух: Олексій в прямому сенсі втратив голову…

Що ж стосується його супротивників, то незважаючи на п’ять поранень “Боксер” вижив. Серце Бороха зупинилося по обіді 25 жовтня у машині швидкої допомоги. За кілька миттєвостей до цього він начебто вказав на “Князя” як особу, причетну до замаху. Люди із оточення Казарцева на це постфактум лише відповіли, що останній не має ніякого відношення до спроби вбивства Ісакова.

Втім, з матеріалів кримінального провадження щодо загибелі Титова, на дачі якого в Дергачівському районі було виявлено справжній арсенал зброї, випливає протилежна картина. Згідно із нею, правоохоронці перевіряють причетність Олексія до низки інших гучних насильницьких злочинів, скоєних на Харківщині. Та отримали оперативну інформацію про те, що постачальником зброї та боєприпасів (зокрема для замаху на життя “Боксера”), міг виступати земляк кілера.

У судовому реєстрі про цю особу вказано, що раніше він мешкав поруч із Титовим в місті Горлівка, чоловіки з дитинства підтримували тісні товариські стосунки. Окрім того, встановлено додаткові нюанси, які наштовхнули слідчих до версії про причетність цього приятеля Титова до кривавих подій в Харкові 25 жовтня.

По-перше, згідно трафіку телефнних з’єднань, чоловік нерідко перебував в районі дачі Олексія в селі Руська-Лозова, де згодом було виявлено “схрон” зброї.

По-друге, за місяць до замаху на “Боксера” Титов активував номер мобільного зв’язку, та зробив вихідний “нульовий” дзвінок… саме своєму другу дитинства. Як вважають слідчі, саме із прив’язкою до відповідного номеру телефону надалі замовники й координували вбивцю, використовуючи інтернет-месенджери для “закритого” каналу комунікацій.

По-третє, невдовзі після “кривавої бійні” в центрі Харкова — 27 жовтня, земляк Титова пішки пішки перетнув державний кордон України в бік Російської Федерації. Станом на теперішній час до нашої країни легальним шляхом він не повернувся, а його місцеперебування досі невідоме.

Хто ж виявився вирогідним спільником кілера Олексія Титова? Як повідомляє інформоване джерело Dетектив-Info, мова йде про уродженця Горлівки Едуарда Карніцького.

Едуард Карніцький

Карніцький відомий вітчизняним поціновувачам спорту у якості першого тренера прославленого українського боксера Олександра Гвоздика. Втім, у Харкові його знають і за іншими регаліями — Едуард входить до представників найближчого кола оточення та керував особистою охороною… Вадима Казарцева.

На урочистостях в березні 2016 року з приводу презентації книги “Військовий щоденник” в харківському Палаці студентів національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого Карніцький сидів поруч із “Князем”. А трохи попереду них займали місця почесні гості заходу із числа представників місцевої влади — на той час голова Харківської ОДА Ігор Райнін, його радник Сергій Стороженко та купа інших поважних осіб.

Наразі профайл Карніцького відсутній у базі осіб МВС, що переховуються від правоохоронних органів. Окрім того, ані йому, ані Казарцеву не висунуто офіційних підозр щодо вирогідної причетності до кривавих подій біля “Восторгу” 25 жовтня 2019 року.

Тим не менш, ще наприкінці минулого місяця з надр окремих правоохоронних структур деяким журналістам, які висвітлюють кримінальну тематику, надійшли повідомлення під назвою “Щодо висвітлення окремих аспектів кримінального середовища Харківської області та його дійових осіб”.

У цій “довідці”, автентичність якої підтвердити або спростувати не виявляється можливим (втім, аналіз тексту дозволяє припустити, що до його складання “приклала руки” особа, яка користується базами даних правоохоронців) йдеться про те, що Олексій Титов начебто виступав “штатним кілером”, який використовувася “Князем” для здійснення низки гучних злочинів на території Харківщини.

Зокрема, саме Титову в ній приписується вбивство восени 2012 року Самвела Алексаняна (нібито через помсту за особистий конфлікт комерсанта із донькою Казарцева), замах на початку 2015 року на Олександра Боброва (начебто обраного в результаті “помилки в об’єкті” кілера, що сплутав чоловіка із справжньої мішенню — заступником голови Харківської ОДА Ігорем Балутою) та розстріл в лютому 2016 року прямо на кладовищі Юрія Димента — партнера та найближчого друга міського голови Харківа Геннадія Кернеса.

Втім, чи дійсно горлівчанин, що з дитинства марив про те, аби стати найманим вбивцею, а також інші впливові на Харківщині “авторитети” та посадові особи причетні до цих резонансних злочинів, відповість тільки час та об’єктивне/неупереджене слідство.

Якщо, звісно, у керманичів правоохоронних структур вистачить політичної волі та сміливості довести ці справи до суду. А не залишити провадження присипаними пилом…

DETEKTИВ-INFO

Источник: Corruptioner.life

Share

You may also like...